Марафон Поліська Січ прокладено таким чином, щоб охопити максимальну кількість місць цікавих з історичної, культурної та природної точки зору. Протягом 3-х днів марафону учасники щодня долають близько 100 км поліськими лісами, луками, болотами. Мають можливість зануритись у бірюзову воду Базальтового озера, чайну воду Князівського водосховища, скупатися на р. Бобер та р. Случ. Маршрут доволі різноманітний та мальовничий. Адже недаремно слоган марафону – “Полісся дивовижне!”

На даній сторінці зібрано фото маршруту Марафону Поліська Січ. До деяких додано короткий опис.
Приємного перегляду!

Найкращий шлях від Рівного до с. Хотин (місце старту марафону) – це Валерина стежка.

«Валерина стежка»

“Валерина стежка” – проходить захисною лісосмугою, що простяглася пагорбами вздовж залізничної колії між селами Шпанів та Решуцьк Рівненського району. Названа на честь ветерана туристичного руху Рівненщини – Валерія Буренка, завдяки якому вона була створена і до цього часу підтримується у належному стані. Протяжність маршруту 9 км.

«Валерина стежка»

Хотинське городище, пам`ятка археології місцевого значення. Городище розміщується на північно-західній окраїні села, на мисі високого лівого берега р. Горині.Укріплений майданчик має грушеподібну в плані форму розмірами 110×45-60 м (площа 0,6 га), підвищується над заплавою річки на 10 м. По периметру майданчика проходить вал заввишки 1,0-1,5 м, зі східної напільної сторони укріплення відділене дугоподібним у плані ровом, прокопаним на всю висоту мису, завширшки до 30 м. Із північно-західної сторони оборонний вал майданчика має розрив на місці давнього в’їзду. Сліди ще одного в’їзду простежуються із південно-східної напільної сторони. Північно-західний кінець мису відділений від укріпленого майданчика ровом і перетворений на окремий округлий майданчик діаметром близько 10 м, з рівною горизонтальною поверхнею, зручною для влаштування оборонної вежі. На майданчику городища гумусний ґрунт залягає до глибини 0,8 м, в ньому трапляється кераміка X – початку XI ст., ХІІ-ХІН ст. i XVII-XVIII ст.

(джерело – Б.Прищепа “Погоринські міста Х-ХІІІ ст.”)

Хотинське городище, с. Хотин, Рівненського р-ну
Хотинське городище, аерозйомка, с. Хотин, Рівненського р-ну

Недалеко від місця старту/фінішу марафону розташоване джерело.

Джерело, с. Хотин

Гіпсові гори, Фосфатні гори, Білі гори, утворені із залишків виробництва мінеральних добрив. Є нешкідливими для навколишнього середовища. Природно гармонують з погоринським ландшафтом. місця відвалу залишків від виробництва мінеральних добрив «Рівнеазоту», шкідливість яких, до речі, для навколишнього середовища є мінімальною і стосується вона лише водного середовища, виникає в ході поступового вимивання фосфатної кислоти опадами. Цю кислоту успішно виловлюють у спеціально збудованих очисних спорудах. Тож, можна спокійно споглядати на ці рукотворні наче вкриті снігом гори як на майже природну складову «ландшафту».

“Гіпсові гори”
Фосфатні гори

Суський зака́зник — ботанічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Костопільського району, Рівненської області, біля села Суськ, що на північний захід від міста Рівного. Площа 298 га, створений у 1984 році.

Суський ботанічний заказник, Костопільський район
Суський ботанічний заказник
Суський ботанічний заказник, Костопільський район
Дамба вздовж Горині. Від с. Деражне до с. Бечаль довжина приблизно 7 км.

Горинські крутосхили, відрізок дороги с. Деражне – с. Звіздівка – комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Розташована в межах Ківерцівського району Волинської області, на схід від села Яківці і на південь від села Деражне. Площа 30 га, створений 1975 року. Охороняються високобонітетні дубово-грабові насадження на високому лівому березі річки Горині, на північній межі лісостепової зони. У 2010 році ввійшов до складу національного природного парку “Цуманська пуща”.

Горинські крутосхили
Горинські крутосхили
Горинські крутосхили
Горинські крутосхили

Парк «забутих фігур» в с. Деражне Костопільського району створений на початку 80-х років ХХ століття. Вилиті з бетону та вимурувані фігури з білої та червоної цегли виринають із чагарників лісу як привіт із минулого своїм нащадкам. Вони були вибудовані на початку 80-х років минулого століття студентами і викладачами Київського інституту архітектури та мали стати окрасою паркового ансамблю на кшталт “Софіївки”.

Парк «забутих фігур», с. Деражне

Кипляча криниця -джерело поблизу с. Злазне, десятки “живчиків” б’ють з під землі створюючи враження, що джерело закипає.

“Кипляча криниця”
“Кипляча криниця”

Злазненський “фонтан”. Цей рукотворний фонтан – ще одне підтвердження багатства грунтових вод Погориння. Залишений у спадок від геологорозвідувальників, що проводили у минулому столітті дослідження вздовж берегів Горині, фонтан і влітку і взимку б’є цілющою водою з підвищеним рівнем сірководню та усім своїм виглядом приваблює туристів.

Злазненський “фонтан”
Злазненський “фонтан”
Базальтове озеро, стихійне місце відпочинку та купання
Базальтове, аерозйомка
Базальтовий кар’єр з затопленим екскаватором

«Базальтові стовпи» – геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Костопільський район.

«Базальтові стовпи»
«Базальтові стовпи»
«Базальтові стовпи»

Дендрологічний парк площею 30 га, м. Березне нараховує близько 900 видів і форм деревних рослин.

Дендрологічний парк площею 30 га, м. Березне

Дот поблизу с. Антонівка. Одним з головних елементів плану війни з СРСР «Wschód» було спорудження «Бастіону Полісся», 260 км якого мало проходити по території сучасної Білорусі та 170 км по Рівненській області, більшістю у 20-25 км на схід від річки Горинь, з завершенням флангу у Цумані. Оборона спиралася переважно на використанні рік та боліт, з лініями бетонних споруд на сухих місцях.

Дот поблизу с. Антонівка
Прадавні дуби в с.Вітковичі. Березнівський район

Дот Лінія “Полісся”, польська оборонна лінія, побудована в 1928—1939 на території України та Білорусі для захисту від нападу з боку СРСР. Березнівський район.

Лінія “Полісся”, Березнівський район

Річка Бобер — річка в Україні, у межах Березнівського району Рівненської області. Права притока р. Случ (басейн Прип’яті). Довжина Бобра 51 км, площа басейну 466 км². Річище завширшки до 15 м, завглибшки 1,2—1,7 м. Похил річки 0,92 м/км. У пониззі споруджено водосховище. Витоки розташовані серед болотного масиву на північний схід від села Мочулянки. Річка протікає майже повністю серед лісів, над нею нема жодного населеного пункту. В басейні Бобра розташований зоологічний заказник Брищее (розмноження бобрів).

Велетенський камінь в річці Бобер. Березнівський район
р. Бобер

Водосховище «Боберське» (Князівське) збудоване на правій притоці річки Случ – річці Бобер, неподалік с.Князівка. Місцеві жителі називають його ще Князівським або «Брище». Останню назву водосховище отримало тому, що знаходиться у межах загальнозоологічного заказника “Брище” державного значення, який було створено у далекому 1964 році з метою охорони бобрів. Усе почалося з того, що 1965 року в заказник привезли 20 особин. Нині – це одне з найбільших у Рівненській області поселення бобрів.

Водосховище «Боберське» (Князівське)

Водосховище створювалося з метою регулювання повені і риборозведення та було введене в експлуатацію в 1972 році. Повний об’єм води становить 2,918 млн. м³. Ще донедавна його краєвиди нагадували сувору Балтику: дзеркальна гладь, оточена велетенськими соснами, що підступаються до самого берега, вузенька смужка піску і туман, що поволі стелиться по воді. Поміж соснами зустрічаються кремезні дуби, вільха та береза. Особливо захоплююче водосховище виглядає  під час сходу сонця, адже площа його водного дзеркала становить 124,1 га.

Водосховище «Боберське» (Князівське)

Подекуди по берегах ростуть півники болотні,  осока, зозулин цвіт, фіалка болотна. Інколи у воді зустрічається пустирник, глечики жовті. Вода у р. Бобер, а від так, і у водосховищу насиченого червоного кольору. Це пов’язано з тим, що річка протікає по території, де поширені болотні залізні руди, про що свідчать і назви колишніх сіл: Рудня Лінчинська, Рудня Бобровська, Рудня Князівська. В лісах довкола можна зустріти рідкісний для України вид — комонник малий, борідник Прейса, астролаг пісковий. Довколишній рельєф – це чергування піщаних пагорбів  та вологих западин, інколи заповнених водою.

Водосховище «Боберське» (Князівське)
Водосховище «Боберське» (Князівське)
Дорога між болотами
Урочище Мокре під Мочулянкою

Річка Видринка – Видринка – річка у Березнівському районі Рівненської області. Права притока р. Случ (басейн Дніпра).  Довжина річки 16 км., похил річки — 2,2 м/км. Формується з багатьох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 47,6 км². Бере початок на північній околиці Мочулянки. Тече переважно на південний захід і на північному сході від Бистричів впадає у річку Случ, праву притоку Горині.

р. Видринка
Болото Темрядь
Балашівський кар’єр
Надслучанський регіональний ландшафтний парк.
Вигляд із Замкової гори.

На Замковій горі, що на 30 м. височіє над Случем, стояв колись старовинний замок – давній попередник мурованого Губківського замку. Гора була захисним форпостом давньоруського городища. Перекази, писемні та археологічні джерела свідчать, що згодом у князівському замку діяв монастир. Зараз замок повністю зруйновано. Стежиною, що прокладена на схилі гори, можна піднятися на вершину Замкової гори. З високої та крутої гори з плоскою вершиною, що підіймається над заплавою Случа, відкриваються мальовничі краєвиди на річку та навколишню місцевість.

Надслучанський регіональний ландшафтний парк.
Вигляд із Замкової гори.

Надслучанський регіональний ландшафтний парк.
Поряд із Замковою горою.
Млинкова річка

Млинковою річкою місцеві поважно назвали невеликий потічок, який живиться від джерела, що розташоване у верхній частині гірського схилу і стрімко впадає у річку Случ. Може це тому, що по обидві сторони від потічка, часто досить стрімко, підіймаються кам’яні схили навколишніх гір, покриті Грабом. Вода у джерелі чиста і прозора. Поруч знаходиться туристична поляна (поляна туристичних зльотів) – традиційне місце збору туристів.

Млинкова річка
Біля підніжжя скелі альпіністів
Скеля альпіністів

Заяча скеля.На перший погляд це лише одна із численних скель Надслучанського парку, з якої відкриваються чудові краєвиди. Але це не так. Вона має свою власну особливість, непритаманну іншим. З її вершини добре видно вигин Случа. Саме тут відчутний подих Надслучанщини. Тут – джерело її вічної привабливості.

Заяча скеля

Дзвінецька гора. Історія цього краю є не тільки насиченою, але й доволі непростою. Тут, на вершині Дзвінецької Гори, поблизу селища Губків, знаходиться одне із найбільших поховань козаків, що полягли під час постання під проводом Северина Наливайка проти свавілля правлячої еліти у кінці XVІ століття. Лише через 400 років на її вершині було встановлено козацький хрест на їх честь.

Дзвінецька гора
Дзвінецька гора
Губківський замок

Губківський замок.  Найбільша принада Соколиних скель це – Губківський замок, або точніше його руїни. Навіть руїни можуть бути надзвичайно мальовничими. Колись потужне укреплення трапецієподібної форми з кутовими баштами, з’єднаними стінами з безліччю бійниць, в’їздними воротами та підйомним мостом, зараз перетворилося в груди каміння, розкиданого по усьому крутому схилу аж до води, та поодинокі залишки стін і декількох башт. Історія цих місць бере початок ще з часів Київської русі. В 1596 році під час повстання Северина Наливайка, Губківський замок здобули козаки під командою Григорія Лободи. Замок зазнав чималих ушкоджень, але досить скоро відбудувався. Вдруге замок був захоплений козаками Максима Кривоноса через півстоліття, під час Хмельниччини. Та ще через шість десятків років, після нищівного нападу шведських військ, замок вже не відбудовувався. У дворі замку зберігся кам’яний колодязь, що наче зяюча рана ніяк не може загоїтися.

Губківський замок
Губківський замок

Горбівське городище. Городище розміщується на північно-східній окраїні села в ур. Замчище, на високому мисі правого корінного берега р. Горині. Мис із сходу обмежений долиною Горині, із заходу і півдня – ярами. Майданчик має в плані чотирикутну форму розмірами 80×45- 50 м (площа 0,35 га), підвищується над заплавою на 21-23 м. З напільної, північної сторони захищений трьома паралельними валами і двома ровами між ними. Внутрішній вал має висоту до 2,5 м від рівня площадки, середній вал заввишки до 2,0 м, а зовнішній – до 1,5 м. Західна ділянка зовнішнього валу поруйнована. Зовнішній і середній оборонні вали городища біля східного краю височини мають розриви, вірогідно, на місці давнього в’їзду. З інших сторін на 1,5-2,0 м нижче від рівня майданчика на схилі влаштовано горизонтальну терасу завширшки 1,5-2,0 м. Східний і південний краї майданчика пошкоджені військовими окопами. Гумусний шар на майданчику має товщину до 0,6-0,8 м, але знахідок слов’яно-руського часу в ньому не виявлено, зібрано лише матеріали мідного віку. Слов’яно-руське поселення знаходилось на південний захід від городища, на зручному мисі, звернутому до заплави р. Горині. На мисі розміщуються сільські садиби.

(джерело – Б.Прищепа “Погоринські міста Х-ХІІІ ст.”)

Горбівське городище
Горинь поблизу Гориньграда
Туристичний маршрут “Горинський берег”

Туристичний маршрут “Горинський берег” – це туристичний вело-піший маршрут, який є складовою нового Зеленого шляху “Медове Коло”, прокладений понад правим берегом р. Горинь від с. Олександрія до с. Хотин Рівненського р-ну. Погориння (територія по обох берегах річки Горинь) має переважно рівнинний ландшафт з широкими луками та віковими лісами, які подекуди підступають до самого берега. Краєвиди заворожують своєю неповторністю та красою.

Туристичний маршрут “Горинський берег”
Туристичний маршрут “Горинський берег”
Туристичний маршрут “Горинський берег”